Материнка звичайна (Origanum vulgare), або як її називають в Європі - орегано, це далека родичка всім нам добре відомих м'яти, меліси, шавлії, базиліка та інших пряних трав. Материнка має високі, цінними як в харчовому плані, так і лікарськими властивостями, а також чудовим ароматом.

Буркун лікарський або аптечний - це трав'янистий кущ, висота якого перевищує один метр. Листя цієї рослини мають сизувато-зелене забарвлення (з нижньої частини їх колір на кілька тонів світліше). Стебло у куща міцне і гіллясте. З червня по вересень буркун цвіте жовтими і дрібними суцвіттями. Рослина поширена на території Росії, України, Середньої Азії та інших країн. Запах у рослини специфічний і насичений, а смак гіркуватий. Найбільш поширеними вважаються білий і жовтий буркун. Останній офіційно визнаний лікарською рослиною. Однак обидва види активно використовуються в нетрадиційній медицині.

Кульбаба - багаторічна трав'яниста рослина з сімейства складно-кольорових, висотою 5-35 см з товстим коренем, перехідним в короткий, іноді гіллясте кореневище. Зустрічається на лугах, полях, пасовищах, городах, біля доріг, у житла майже повсюдно. У лікувальних цілях використовують коріння, заготовлені восени, після в'янення листя або ранньою весною. 

Цілющі властивості базиліку ще здавна були відомі країнам Сходу, де цю рослину використовували як противозапальний, антисептичний та ранозагоювальний засіб. Корінні жителі Індії також додавали цю священну рослину у страви, тим самим робивши їжу смачнішою і більш корисною. В країнах в країнах Середземномор’я базилік вважається царем серед спецій. Доречі до Європи запашні волошки (термін що був розповсюджений на території України) були завезені з Азії солдатами Іскандера Македонського

Місцеві назви – кизиль, роговик, дерн. Високий (2-5 м) кущ родини деренових або невелике деревце з круглою кроною. Молоді пагони зеленувато-сірі, а старі вкриті сірою тріщинуватою корою. Листки супротивні від яйцеподібних до ланцетних (6-10 см завдовжки), зелені, цілокраї, сидять на коротких черешках, вкритих, як і пластинка, притиснутими волосками. Квітки дрібні (до 10 мм у діаметрі), золотисто-жовті, зібрані в зонтикоподібні суцвіття. У кожному суцвітті 5-9 квіток, оточених спільною чотирилистою обгорткою. Квітка 4-5-членна, двостатева, тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід темно-червона (жовта або рожева) соковита кістянка (12-30 мм завдовжки), овальна або грушоподібна. Кісточка тверда, веретеноподібна, майже гладенька.

Трав'яниста багаторічна рослина рослина родини геранієвих. Має товсте здерев’яніле кореневище. Стебло від основи розгалужене, рідше просте, 25-30 см заввишки. Листки – пальчатороздільні. Квітки мають 5 пелюстків, криваво-червоного забарвлення, одиночні на довгих квітконіжках.

Цінність перстачу білого як цілющої рослини насамперед полягає у тому, що наявні в ній біологічно-активні речовини нормалізують функцію надто важливої залози ендокринної системи – щитовидної. А саме вона дуже потерпає від радіоактивного йоду. Інші цілющі властивості схожі з властивостями перстачу прямостоячого (калгану).

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має прямостояче пухнасте стебло 30-90 см заввишки. Листки переривчасто-перисті. Золотаво-жовті невеликі квітки сидять негусто у довгому колосоподібному суцвітті. Цвіте протягом липня-серпня.

Левзея сафлоровидна належить до родини складноцвітих. Це багаторічна трав'яниста рослина з прямостоячими нерозгалуженими опушеними стеблами висотою до 1,5 м. Кореневище масивне, розгалужене з довгими міцними коренями коричневого або бурого кольору зі специфічним запахом. Листки сірувато-зелені, опушені, почергові, нижні черешки сягають довжини 40 см і ширини 20 см, глибокоперисторозсічені з пильчастими краями.

Вічнозелена, сірувато-, зірчасто-опушена рослина родини губоцвітих. Кущик з численними розгалуженими стеблами, 20-60 см заввишки, із дрібнесенькими блакитними квітками, зібраними в колосовидні верхівкові суцвіття, де сидять кільцями по 6-10 квіток.